телебачення (ТБ) це передавання, зберігання та відтворювання на відстані зображень рухомих або нерухомих сцен із звуковим супроводом чи без нього, а також пов’язані з цим галузі науки, техніки та культури. УЗАГАЛЬНЕНА СТРУКТУРНА СХЕМА ТЕЛЕВІЗІЙНОЇ СИСТЕМИ Узагальнена структурна схема телевізійної системи зображена на рис. 6.1, де С – сцена, ДС – джерело світла, ОВ – оптичний вузол, ПСвС – перетворювач світло-сигнал, КЗ – канал зв’язку, ПССв – перетворювач сигнал-світло, ОІ – одержувач інформації. 10 Послідовне у часі передавання сигналів колірних компонентів дозволяє побудувати одноканальну систему. Можливий варіант її виконання показано на рис. 9.2.
У проміжку між об’єктивом О та перетворювачем світло-сигнал ПСВС встановлено оптичний фільтр ОФ у вигляді диска, що складається з трьох секторів, які пропускають відповідно червону R, зелену G та синю В складові вхідного оптичного потоку від сцени С. Аналогічний ОФ встановлено на приймальній стороні між кінескопом К та глядачем Г. Обидва фільтри обертаються електродвигунами ЕД синхронно і синфазно, що забезпечується колом синхронізації КС. Очевидно, що кінескоп повинен мати білий колір свічення екрана. Можливість глядача сприймати кольорове телевізійне зображення базується на інерційності зору, однак, щоб миготіння зображення не було помітним, частота формування кадрів повинна бути не нижчою критичної частоти миготіння. Це означає, що частота кольороділених кадрів зображення буде утричі вищою, ніж в триканальній системі одночасного передаванням сигналів. Іншими словами, смуга частот каналу зв’язку КЗ для передавання відеосигналу за умов, викладених вище для триканальної системи, буде дорівнювати 18 МГц. Таким чином, виграшу у потрібній смузі частот не одержуємо. До того ж, система ускладнюється наявністю оптико-механічних вузлів та необхідністю забезпечення синхронності та синфазності обертання оптичних фільтрів. 11 Однак зір людини має характерну властивість відчувати певний колір при одночасній дії на сітківку електромагнітних коливань різних довжин хвиль. Так звана трикомпонентна теорія зору припускає існування у сітківці ока трьох типів світлочутливих елементів (колбочок), які реагують, відповідно, на три основні незалежні кольори - червоний (R - red), зелений (G - green), синій (B - blue). Незалежність кольорів означає, що жоден з них не можна отримати шляхом змішування двох інших. Результуючий колір
, де
що мають розмірність потужності, - це результуючий та основні кольори, а коефіцієнти
та
показують, у яких кількостях основні кольори входять у результуючий колір. При цьому
. При
результуючий колір
є білим. При, наприклад,
= 0 та
=
= 0,5 отримуємо голубий колір, а при
= 0 та
=
= 0,5 отримуємо пурпуровий колір.
12 Просторова роздільна здатність зору. Людина нездатна розрізняти як завгодно малі деталі сцени чи її зображення. Якщо з віддалі
розглядати зображення у вигляді двох ліній шириною
, віддаль між якими також дорівнює
, як це показано на рис. 5.5, то ці лінії будуть сприйматися як окремі тільки за умови, що кут спостереження
буде не меншим деякого кута
. Причиною цього є скінченність розмірів рецепторних полів сітківки ока. Для роздільного сприйняття ліній необхідно, щоб між зображеннями ліній на сітківці ока містилося б хоча одне рецепторне поле. Просторова роздільна здатність зору залежить від багатьох факторів, зокрема яскравості і кольору фону, контрастності і часу спостереження, характеристик конкретного ока тощо. Прийнято вважати, що
= 1', тобто дорівнює одній кутовій мінуті. Часом цю величину називають кутовою роздільною здатністю. Очевидно, що при фіксованій віддалі
роздільну здатність можна виражати кількістю ліній на одиницю довжини, тобто просторовою густиною ліній. Просторова роздільна здатність зору дозволяє оцінити доцільне число елементів, на які слід розкладати зображення, або ж кількість рядків
розкладання зображення. Нехай ...